Кодеиновый сироп Lean Purple Drank Россия

У-у! Привет, ребята! Заценим, что у нас тут наркоман-комик в деле, да?

Сегодня хочу рассказать вам историю о том, как я смутила всех и купила кодеин, одновременно поступив легко в институт. Да, да, вы не ослышались, это все на самом деле, и это у меня вышло! Надеюсь, вы не против молодежного сленга и не агритесь, если я его буду шабить в тексте.

Ну, как я ширяться кодеином?

Все началось с того, что я бзикнулась на идею потрогать что-то новое, что-то экзотическое. Конечно же, на фоне многих закладок я выбрала кодеин. Меня привлекла его репутация бодрящего и расслабляющего средства. Мы с друзьями начали искать возможность его достать.

И вот, однажды, когда общались в нашей группе в телеграмме, один из наших новых знакомых пишет, что он знает место, где можно приобрести эту сверхушку. Мы конечно же сразу же откликнулись и записались на покупку.

Дождались вечера и отправились на пикап. Встретились с этим парнем, который оказался наркоторговцем. Он был такой смешной тип, но при этом очень осторожный и деликатный. Он видимо уже привыкал к таким покупателям.

Там была огромная куча наркоты, настоящий рай для нас, наркоманов. Это было просто замечательно. Вот и закончилось наше приключение с кодеином, но теперь мне нужно было приступать к поступлению в институт.

Так как с институтом, спросите вы?

Ой, да ну его знать, этот институт. Вроде все сказывают, что это такой сложный период в жизни, но мне он показался легким и доступным, особенно когда я была на своей новой «жарке». Ой, спустясися! Смешно звучит, но это было на самом деле.

Заканчивая школу, я уже знала, что я очень талантлива в юморе. Мои друзья всегда агрились, когда я отжигала шутками, и они почти бзикнули от смеха. Я решила, что институт с факультетом комических искусств – мой выбор.

Итак, в день поступления я отправилась в институт полна надежды и смотивированности. Встретили меня приемная комиссия, такие серьезные и строгие люди, словно специально придуманные, чтобы напугать поступающих. Но я не боялась, я была на пике своего дыма и ничто не могло меня остановить.

Тут началось самое интересное!

Увидев мою уверенность и мою улыбку, они просто не смогли устоять. Они просто рассмеялись и пропустили меня безо всяких экзаменов. Правда, я не сказала им, что я мастерица шабанутых шуток. Но им был ясен мой талант, и они поняли, что нужно наушничать такие талантливые люди.

Меня приняли безоговорочно, и я стала студентом института комических искусств. Друзья агрились от моего успеха, и вместе мы погрузились еще глубже в мир нашей «позитивной» нирваны.

Мой день в институте начинается с утреннего пробуждения, и первым делом я закладываю дозку своего кодеина, чтобы проснуться полноправным и креативным комиком. Это дает мне такой адреналин и широту мысли, что я могу раскрыться на полную катушку и поделиться своим юмором со всеми.

Но мне не хватало свободного времени на подготовку шуток. Что делать в такой ситуации?

Я нашла выход из этой ситуации. Я разработала методику, которую назвала «кодеиновый хитроумный шаблон». Когда я чувствую, что время поджимает и шутки не могут ширяться далеко от меня, я просто принимаю больше кодеина и начинаю шабить, как будто нет завтра. Это дает мне возможность сосредоточиться и взорвать зал своим юмором, несмотря на все свои обязанности.

Итак, друзья, так я купила кодеин и поступила в институт легко. Но уж если вы всего этого не боитесь, то можете попробовать свои силы. Просто помните, что юмор – это дар Богов, и его нужно использовать с умом.

И не забывайте, что кодеин – это жесткий наркотик, который может сделать с вами все, что угодно. Он может сделать вас более творческими, но также может и вывести из себя.

А я пока продолжаю свои эксперименты с кодеином и шаблю, как будто нет завтра. Пока всем позитива и дыма!

Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?

Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.

Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.

Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.

Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?

Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?

Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:

Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!

Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.

Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.

Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!

В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.

Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!

Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.

Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.

Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!

Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!

У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.

Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.

Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.

Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.

Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!